Зовсім нещодавно виповнилося 100 років від дня народження Сергія Параджанова — одного з найвидатніших кіномитців 20-го століття, неймовірної людини, геній якого визнаний всім світом.
Людина, яку не зламали ані опала, ані радянські табори. Він творив за будь-яких умов та обставин, буквально кожну хвилину свого життя. Видатні кіномитці Федеріко Фелліні, Тоніно Гуерра, Бернардо Бертолуччі так казали про нього: «Зі смертю Параджанова світ кіно втратив одного зі своїх чарівників». В його фільмах панувала особлива поетична реальність і візуальна магія, які розкривали потаємні грані нашого світу.
Талановитий у всьому, чого торкався — він справді все вмів, як той деміург. Намалювати, змайструвати декорацію, пошити костюм, написати сценарій, загримувати, вибрати актора, поставити сценічний танок, розвести мізансцену, закомпонувати кадр — буквально й абсолютно все. Так само він годен був гарно промовляти з трибуни, готувати їжу, приймати гостей, кохати, дружити, ворогувати, обмінюватись антикваріатом, торгуватись, виголошувати надгробні плачі і застільні тости, воювати, хитрувати. Артистизм, безперечно, визначальна риса таланту Параджанова.
Ми прогуляємося місцями, пов'язаними з ім'ям видатного митця, поговоримо про його творчий шлях, про злети та падіння, неймовірні фільми і життя як мистецтво, людей, що його оточували, біль втрат та жахи ув'язнення і незламну любов до світу.
Як щедрий талантом, так і щедрий в буденному житті, він надихав та підтримував багатьох, кого знав. Його могутня постать надихає світ і зараз — 2004 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Сергія Параджанова.